скажіть, як я пропустив цю новину? )))
це ж фарингейт 451 навпаки ) просто апупєнна )

Андрій зробив благородну справу, як на мене - попросив у людини, яка веде блог і водночас в якої є бабло і на реєстрацію в кандідіди, і на бігморди по україні.

Я був на зустрічі Михайла Бродського з блогерами. Там пан Михайло декларував те, що він готовий до того, аби підтримувати різні ініціативи і рухи. Але в мене вистачило боягузтва перед політиками і безлічі коментів різних людей, яким Бродський і "Обоз" винні грошей, аби жодну з ідей не запропонувати на розгляд "вільних".

чому в політикив ліпити бігморди і збирати тупе мясо вистачає розуму - а зробити фест, видати серію книжок, пробашляти стрічку - вона  ж буде першою після "штольні" бля ) - не вистачає розуму.

"Я новий кандидат, я не такий як всі - нате вам не такий, як у всіх інших бігморд!"

Й мені здається, тут теж гіблий номер. Не раз мені вже доводилось спілкуватися з політиками, бізнесменами, чиновниками. Спілкуємося чудово - як тільки про культуру - в них псується апетит :) чому б так?

Але, підтримайте там в коментарях Андрія. Ті, хто був на Антоничі, тим, кому небайдужий Антонич :)

Дякую.

Нині о 5 ранку прийшов мій менший, ніжно коханий брат і сповістив, що ніч для мене вийшла. І от, о 5 ранку довелось вибиратись із нори надвір. Ага. Народ, це просто ЩОСЬ! Гризу лікті, що не прихопила фотіка - Брегель нєрвно курить... це... ну, красивість - це ще така справа. Але розуміння - що от на даний момент цей світ зовсім, ані трохи не належить людям. Що він просто собі є - самодостатній і дивовижний, і нам, чужинцям, лишаєтсья лише обережно стрибати, як двом кенгуру, по тих місцях, де ще ввечері були автомобільні дороги... обережно, аби не порушити тут нічого. не зачепити.
Мої батьки весь час згадують сніжні зими своєї молодості, коли зі снігу будували хати та печери. Та що батьки! Навіть Тагіро, якому 30-з-гаком років, згадує те саме. А на мій вік снігу не стало. Єдиний спогад - і він один із моїх най-найулюблених і вірних, це зима в Глухові, містечку мого дитинства на півночі країни. Отам снігопади були - дай Боже. Нас тоді зібралась велика весела родина. І цей Новий Рік я досі згадую, як найбільше диво. Мені було 7 чи 8. Хатів тоді, щоправда, я не будувала, але в снігу вивалювалась по самі вуха. І звісно ж, ставала мокра до нитки. І звісно ж, одержувала по вухах від мами. І, аби уникнути правосуддя, я тікала... до котельної. Це була така маленька 1-поверхова будівля. І там працювали дядьки, з якими дружив мій дідусь. Дідусь, до слова, був надзвичайно тусовочною особистісю (да-да, вельми рідний мені в цьому), і в тій самій котельні збиралась їхня компанійка. І, хоч з дорослими тусити я не любила, але котельня мене притягувала, як магніт. Там було стрьомно - величезні, на всю стіну залізні механізми, що ревуть і тримають у собі вогонь. І маленька затишна кімнатка з ялинкою і столиком, за яким засідала дідусева тусня. Мене знали там і завжди запрошували погрітись, навіть коли не було діда. Поїли чаєм із залізного кухля. І я охоче запрошувалась, висушувала лапи і рукавички і чемно йшла домів, немов і не валялась у снігу. Досі не розумію, чо мені там так подобалось. Подібне стріла лише раз у дорослому віці, коли у горах восени (а вже падав сніг) я, замерзла, з упалим тиском, напросилась до метеостанції по дорозі на Великий Верх. Там мене поїли чаєм із брусниць і було так само тепло і спокійно, як у глухівській котельні в дитинстів. Навіть дядьки подібні. От.

в новий рік з боргами якось ніочінь :(
тому треба якомога більше віддати.
тільки що віддали боргу за Антонич-фест інвестору - ще 5 тис грн.
Наразі борг - 17,5 тис (33 тис вже віддали) й до 2010 його погасити не вдасться як би не хотілось :(
Але ви можете підтримати. Читайте про це тут.

й Ретвітьте у Твіттері :)

Та візьміть комусь на подарунок Антонича під ялинку!:)  Антонич-ятка

В планах на наступний рік - видання диску з піснями на слова Богдана-Ігоря Антонича. Є ідея також зробити серію листівок. На збірку віршів-ілюстрацій поки зібрали ми недостатньо достойних робіт :) Малюйте й надсилайте!

Антонич - назавжди!:)

читайте:

НОВОРІЧНЕ ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

мясо на 4 хвилині )

це афігєнно )
хто хоче поповнити лексичний запас - дивіться ))
тільки повністю - вже перестає бути смішно, треба змонтувати це відео )
havemenot прокоментувала це відео так: "мать моя жєнщіна" )
а вєдь ця жєнщіна на ролікє - теж можливо вже комусь мать.
а людині просто ромколи хтілось ))

( нате ше бонусИ ) )

Вот у мене є такий пунктік: читаю щотижневі гороскопи свого знаку.А нині вирішила зібрати те,шо віщають інтернетні оракули... і просто гублюсь в догадках: запекти індюшатину на вечір чи зайнятись скайпсексом?


( ! )

мене вставило )

подєкувавyanek_ua

Під Аватар учора заснув, блін, ніяк до того заснуть не вдавалось )
А позавчора подивився Росію 88. Це просто щось, усім раджу! Кращий російський фільм останньої п'ятирічки.
Тим більше на ньому вже майже поставлено знак якості -«Росію 88» засудять у січні як екстремістську.

Грип не дає працювати, зате дає багато спати і дивитись кіно в перервах :)
Температурить і як завжди відвалюються нирки : (

А ви що дивитеся?:)

від wiewior_ka 

а я захворів. температура висока, пеуно, дуже морозить.
робота не робиться взагалі в такому стані (
відкритий до провідин
може, й вас заразю, будем разом хворіть :)

індія чи гондурас???

Є щось спільне у сантехніків та стоматологів.
Момент зустрічі з ними затягуєцця до останнього, поки не припече (чи не поллєцця))

24 грудня. 30 років тому СРСР напало на Афганістан.
Це була одна з найбезглуздіших воїн в історії людства (хоча й всі війни є безглуздими)

А покажу я вам (хто не бачив ше) з цієї нагоди Хафіза Сіддіка. Це такий українізований афганець, який виїхав з Афганістану на навчання і не повернувся через війну. Цьогоріч він всерйоз став співаком :)))

шапка від Мокші зігріє вам усьо на шо налізе!!!!!!! :))))))))
На Ятках вже єсть ;)

На 5му поверсі додзьо є зала з матами (маленькі дзюдоїсти там перед нами тренуються).
А на 1му поверсі додзьо є оголошення (маленькі дзюдоїсти потрапляють на 5 поверх саме через нього):
"Шановні батьки! ДЮСШ ч.Х оголошує з початком нового року набір у секцію дзюдо; дбайливі та досвідчені тренера допоможуть вашій дитині розвиватися як фізично так і духовно..." і теде і тепе.
Ото вибігаю я нагору і зирк до зали - чи наших не почали запускати.
А дзюдоїстики допіру скінчили тренування і взялися до «фізухи». На одному з 10метрових канатів опасистий хлопчина тоскно дивиться вниз на тренера.
Тренер з рештою групи стоїть знизу.
Опецьок зажурений.
Тренер лисий.
Він кричить :
- Дзємідаф! Дзємідаф, я тібйа вніз нє пушьчю!
А затим:
- Ану пабайчєє там! Міня на жаласьць нє вазьмьйош! Тібйе єщьо пяць канатав дєлать асталась!
А також:
- Пасматрітє на ніво! Шо ти как пільмєн там болтихаєшьса?
І додає:
- Пацани, ви відєлі? Пі-лі-мєнь!
[Пацани: «Га-га-га»].
І далі:
- Так, ти куда вніз спалзаєшь? Ану ввєрх! Ввєрх я сказал! Вніз только сапля палзьот! А ти кто?! Ти же мужик вєдь! А мужикі, Дзємідаф, всігда! всігда толька ввєрх!  Дзємідаф, так ти кто?
І тут хлопчика промикає: «Тр-р-р-рясця!!!» - думає він:
«І справді: а хто є я?
Хто я такий, котрий не повзе вниз, подібно до шмарклі,
але й вгору не пнеться, як лисий сенсей мій, Юрій Стіпанич? І що таке це «Я» - у нашім минущім світі?».
--------------------------------------------------------------------------------------
Тож недарма казали древні - Сунь-цзи, здається: «Осягнення кемпо ушляхетнює серця».

не можу пройти повз цього листа. може, ви можете зробити розголос? написати про це в своєму блозі, газеті ітп. це стосується кожного з нас.

30.11 брат пошёл к врачу взял больничый, тот прописал мазь и таблетки (диагноз венозный тромбофлебит-вена начала выдиляться) в пятницу 4.12 снова пришёл тот сказал до вторника ещё дома, а потом типа нормально 8.12 брат покушал, пошёл в поликлиннику закрыть больничный в 10:00... в 10:30 звонок на мой мобильник "тут твоему другу плохо" он от дома не успел отойти и на детской площадке упал... я выбежал он в скорой ещё в сознании был..., завезли в БСП и 12:20 сказали умер мол 3 раза сердце запускали... а матери доктор сказал "куда вы с тромбом ребёнка отпустили?!?" а то что врач не положил его в больницу и не удалил тромб, то уйня.." 26 лет он на болничном был и мед. карточку сразу почистили а в свидетелистве о смерте написали "ХРОНИЧЕСКИЙ тромбофлебит нижних конечностей"

поділюсь контактами з тими, хто має змогу й дійсно хоче допомогти.

Не пора не пора...

блін, ну до черновецького ж звикли, правда? і нічого... і тут буде нічого, безболісно, головне, що не розумніший.